Обрати сторінку

Із давніх-давен наша Україна славиться величними традиційними святами та обрядами. Одним із свят, яке завжди відзначали наші діди та прадіди, було велике зимове свято, особливо важливе для молоді — день Андрія. Це свято відзначається 13 грудня і вважається днем пам’яті мученицької смерті одного з дванадцяти апостолів – Андрія Первозванного.

В день цього свята народ зберіг свої звичаї та обряди. Ввечері перед святом Андрія проводили Андріївські вечорниці. На них молодь співала, розважалася.

 Свято Андрія  дівчата дуже чекали, бо про свою долю в Святого Андрія запитати мали. Сходилися до однієї хати хлопці та дівчата ввечері 12-го грудня, щоб свято Святого Андрія привітати.

І ще  на Андрія жінки не пекли хліба, не шили, не пряли. Тільки дівчата вранці випікали обрядовий корж з діркою в середині — калиту. Калита випікалась солодкою, з медом, і запікали її у печі так, щоб вкусити  було важко — на сухар. На андріївських вечорницях  проводилася  цікава  гра – кусання калити. Цей обряд був головним дійством на вечорницях.

 Тому і ми вирішили не порушувати традицій нашого народу, а теж ненадовго повернутися в минуле і провести  це свято в нашому коледжі.

Атмосферу родинного затишку та домашнього вогнища створювала  сцена, що була оформлена у вигляді української світлиці. Незмінним атрибутом вечорниць стали смачні вареники.

А хіба ж є вечорниці без співу і танцю? Студенти, учні  виконували народні пісні. Вони нагадали глядачам цікаві та повчальні звичаї, які свого часу робили життя наших пращурів цікавим та змістовним.

Викладачі, студенти, учні  гості нашого свята отримали велику естетичну насолоду від побаченого театралізованого дійства. Від першої до останньої хвилини всі були захоплені інсценізацією свята в народному дусі, адже такі дійства згуртовують, роблять нас духовно багатшими, привертають увагу до всього кращого, що було в минулому.

a1

a2

a3

a4

a5

a6

a7

a8

a9

a10

a11

a12

a13

a14

Ось і ожили перед нами ігри і забави нашого народу. Тепер головне, щоб вони і надалі не пішли у забуття. Міцний наш рід, жива у ньому пам’ять про минуле. Тож бережіть цю прекрасну, невичерпну скарбницю. У ній розум, кмітливість, гумор, надія і світло завтрашнього дня.

Хай у вас завжди живим вогником світяться обереги пам’яті!