Психологічна служба

Адреса: Гуртожиток Технічного коледжу, вул. Конякіна 5, кімн.  (поверх)

Соціальний педагог Онищук Людмила Олександрівна

Практичний психолог Марчук Аліна Василівна

Психологічна служба коледжу діє згідно наказу Міністерства освіти і науки України № 127 від 03 травня 1999 року (Зі змінами згідно з наказом МОН № 616 від 02.07.2009 року) «Про затвердження Положення про психологічну службу системи освіти України», керується Етичним кодексом практичного психолога та соціального педагога, дотримується педагогічної етики, поважає гідність особистості. Вона будує свою діяльність на основі доброзичливості та довіри у співробітництві з усіма учасниками навчально-виховного процесу.

Основні завдання ПС:

  • надання психологічної допомоги студентам, учням та співробітникам у складних життєвих ситуаціях;
  • формування у студентів, учнів високого рівня психологічної культури;
  • психологічна просвіта: ознайомлення студентів та учнів з основами психології; формування потреб у психологічних знаннях;
  • вивчення психологічних труднощів студентів та учнів ТК та підготовка пропозицій з оптимізації навчання;
  • сприяння особистісному розвитку студентів та учнів.

Види діяльності:

  • індивідуальне консультування;
  • психологічна діагностика (індивідуальна і групова);
  • групова робота соціально-психологічної спрямованості (тематика: командоутворення, формування навичок партнерського спілкування, упевненості у собі, ефективного розподілу часу (time-менеджмент, тощо);
  • групова робота особистісної спрямованості.

Пріоритетні напрямки діяльності:

  • соціально-психологічна адаптація студентів та учнів до навчання у коледжі;
  • професійне самовизначення студентської та учнівської молоді;
  • здоровий спосіб життя;
  • психологічна культура особистості.

Соціальний паспорт коледжу

Ти не один, пам’ятай про це!

У складній життєвій ситуації тобі є до кого звернутися.

Важливі телефони:

  • Служба порятунку 101
  • Чергова частина органів внутрішніх справ 102
  • Швидка допомога 103

Національна безкоштовна «Гаряча лінія» по запобіганню торгівлі людьми

0-800-505-501 527 (з мобільного)

Національна гаряча лінія з питань запобігання насильства та захисту прав дітей

0-800-500-33-50 386 (з мобільного)

Національна дитяча «гаряча лінія»

0-800-500-225 (дзвінки в межах України безкоштовні)

АНТИМОБІНГ

  • Будьте доброзичливі з усіма.На людей, що викликають симпатію моббінг* не спрямовують
  • Не обдурюйте, а почувши плітки, не переказуйте їх іншим
  • Нікого не примушуйте
  • Намагайтеся хвалити одногрупників, підносити їх у власних очах і в очах інших, якщо їхні  дії цього заслуговують та йдуть тільки на користь
  • Намагайтеся знайти золоту середину між тим, щоб зберегти своє обличчя і не виділятися із колективу академічної групи
  • Не дозволяйте принижувати себе
  • Іноді потрібно відстоювати свої інтереси
  • Дотримуйтесь традицій колективу
  • Беріть участь в спільних заходах
  • Якщо хтось із одногрупників намагається Вас «дістати», не нервуйте, спокійно поговоріть з ним, з’ясуйте, чого він добивається.
  • Намагайтеся не реагувати на образливі слова. Пам’ятайте, що ображають тих, хто ображається
  • Необхідно вести себе тактовно з викладачами, зберігати дистанцію у спілкуванні
  • Сумлінно виконуйте свої обов’язки
  • У разі конфлікту куратор та  викладачи будуть на Вашому боці.  
  • Створюйте ілюзію ігнорування з Вашого боку всіх спроб вас залякати, образити. Без психологічного ефекту мотивація у організаторів моббінгу продовжувати його пропадає
  • Виявити лідера моббінгу і дискредитувати його 

*Моббінг (від англ. mob — юрба, натовп) — систематичне цькування, психологічний терор, форма приниження, форма психологічного тиску

 

АНТИСУЇЦИД!

ДОПОМОГТИ!!  ЖИТИ!!!

«Життя – це безцінний дар,

який дається людині при народженні

і те, як людина розпоряджається ним,

залежить від неї самої.»

Сократ

      

       Сьогодні Україна увійшла до групи країн із високим рівнем суїцидальної активності, посідає перше місце у Європі за кількістю самогубств. За  кількістю самогубств серед молоді з 14 до 23 років Україна посідає друге місце. Щорічно більше 1,5 тис. самогубств скоюють неповнолітні. Згідно з результатами соціально-психологічних досліджень:

  • 27,2% суїцидентів втрачають бажання жити;
  • 17,8% – вважають, що нікому немає до них справ;
  • 25,5% – не завжди можуть розраховувати на допомогу близької людини;
  • 51,9% – не стримуються в ситуації конфлікту.

       Якщо вчасно помітити зміни в поведінці молодої людини, надати допомогу, ризик суїциду можна значно зменшити. Коли людина серйозно замислила самогубство, то зазвичай про це можна здогадатися за такими характерними ознаками:

       СЛОВЕСНІ ОЗНАКИ. Людина, яка готується до самогубства, часто говорить про свій душевний стан. Вона може:

  • Прямо і явно говорити про смерть: «Я збираюся покінчити із собою»; «Я не можу так далі жити».
  • Побічно натякати про свій намір: «Я більше не буду ні для кого проблемою»; «Тобі більше не доведеться про мене хвилюватися».
  • Багато жартувати на тему самогубства.
  • Проявляти нездорову зацікавленість питанням стосовно смерті.

       ПОВЕДІНКОВІ ОЗНАКИ. Людина може почати:

  • Роздавати оточуючим речі, які є для людини особливо значущими, остаточно упорядковувати справи, миритися з давніми ворогами.
  • Демонструвати радикальні зміни в поведінці, такі як:
  • –                 в їжі – їсти замало або забагато;
  • –                 у сні – спати занадто мало або занадто багато;
  • –                 у зовнішньому вигляді – стати неохайним;
  • –                 у шкільних звичках – пропускати заняття, не виконувати домашніх завдань, уникати спілкування з однокласниками, бути дратівливим, похмурим, перебувати в пригніченому настрої;
  • –                 замкнутися, відсторонитися від родини й друзів;
  • –                 бути надмірно діяльним або, навпаки, байдужим до навколишнього світу, відчувати поперемінно то раптову ейфорію, то напади розпачу.
  • Проявляти ознаки безпорадності, безнадійності й розпачу.

СИТУАЦІЙНІ ОЗНАКИ. Людина може зважитися на самогубство, якщо вона:

  • Соціально ізольована (не має друзів або має тільки одного друга), почувається знедоленою.
  • Живе в нестабільному оточенні (серйозна криза в родині – у взаєминах з батьками або між батьками; алкоголізм – особиста або сімейна проблема).
  • Почуває себе жертвою насильства – фізичного, сексуального або емоційного.
  • Скоювала раніше спроби суїциду.
  • Має схильність до самогубства через те, що його скоїв хтось із друзів, знайомих або членів родини.
  • Перенесла важку втрату (смерть когось із близьких, розлучення батьків).
  • Занадто критично налаштована щодо себе.

10 ОСНОВНИХ МОТИВІВ СУЇЦИДАЛЬНОЇ ПОВЕДІНКИ:

  1. Переживання образи, самотності, відчуженості, неможливості бути зрозумілим.
  2. Реальна або уявна втрата батьківської любові, нерозділене кохання, ревнощі.
  3. Переживання, пов’язані із смертю одного з батьків, розлученням батьків.
  4. Почуття провини, сорому, образи, незадоволеність собою.
  5.  Страх перед ганьбою, приниженням, глузуванням.
  6. Страх перед покаранням.
  7. Невдачі в коханні, сексуальні ексцеси, вагітність.
  8. Почуття помсти, погроз, шантажу.
  9. Бажання привернути до себе увагу, викликати жаль, співчуття.
  10. Співчуття або наслідування приятелів, героїв книг, кінофільмів («ефект Вертера»).

 У суїцидальній поведінці людини можна умовно виділити 3 фази:

  1. «Фаза обдумування» – свідомі думки про здійснення суїциду, які можуть вийти з-під контролю і стати імпульсивними (спостерігаються зміни в поведінці і зовнішньому вигляді).
  2. «Фаза  амбівалентності» – настає за умов появи додаткових стресових факторів (людина висловлює погрози або наміри суїциду, «крик про допомогу»).
  3. «Фаза суїцидальної спроби» – швидка друга фаза переходить у третю.

       Часові межі між переходами від однієї фази до іншої є дуже короткими, тому необхідно діяти на фазі обдумування суїциду.

 

ПСИХОЛОГІЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ БАТЬКАМ

у разі прояву відчаю або суїцидальної поведінки дитини

  • ! Станьте дитині другом, якому можна довіряти.
  • ! Важливо не те, що ви говорите, а як ви це говорите, чи є у вашому голосі щире переживання, теплота, любов, турбота про дитину.
  • ! Майте справу з людиною, а не з «проблемою», говоріть з дитиною на рівних.
  • ! Зосередьте свою увагу на почуттях дитини, на тому, що замовчується нею, дозвольте їй «вилити» вам душу.
  • ! Проявляйте щирий інтерес до дитини, приймайте участь у її житті, не вдавайтеся до допиту з пристрастю, ставте прості, щирі запитання («Що трапилося?», «Що відбулося?»), які будуть для дитини менш загрозливими, ніж складні запитання.
  • ! Спрямовуйте розмову у бік душевного болю.
  • ! Намагайтеся побачити кризову ситуацію очами дитини.
  • ! Надайте дитині можливість знайти свої власні відповіді, навіть якщо ви вважаєте, що знаєте вихід із ситуації.
  • ! Ваша роль полягає в тому, щоб надати дружню підтримку, вислухати, бути з дитиною, що страждає.

 

РЕКОМЕНДАЦІЇ ПЕДАГОГІЧНИМ ПРАЦІВНИКАМ

що­до надання допомоги студентуу разі по­тенційного суїциду

! Підбирайте ключі до розгадки суїциду

 Попередження суїцидів полягає не тільки у піклуванні та підтримці, а і у здатності розпізнавати ознаки можливої небезпеки: суїцид альні погрози, які передують спробі самогубства, депресія, значні зміни у поведінці молодої  людини тощо.

! Зверніть увагу на прояви безпорадності та безнадії

 З’ясуйте, чи не є ця людина одинокою та ізольованою.

! Приймайте суїцидента як особистість

Не вважайте, що людина не здатна і не може наважитися на самогубство. Якщо ви думаєте, що комусь загрожує небезпека самогубства,  дійте відповідно до своїх власних почуттів і переконань. Небезпека, що ви перебільшите потенційну загрозу – ніщо порівняно з тим, що хтось може загинути в результаті вашого невтручання.

! Налагодьте турботливі стосунки

У ситуації відчаю немає часу для моралізування, а лише для доброзичливої підтримки, яку потрібно висловлювати не лише словами, але й невербально (обійняти, лагідно доторкнутись, демонструвати відкриті жести тощо). Для того, хто відчуває, що він не потрібний і не любимий, турбота чуйної людини є могутнім підбадьорливим засобом.

! Будьте уважним слухачем

Якщо людина перебуває у депресивному стані, то їй більше потрібно говорити, аніж когось слухати. Вона страждає від сильного почуття відчуження і не завжди готова сприйняти ваші поради, відгукнутися на ваші думки і потреби. Не засуджуйте таку людину, вона хоче позбутися болю, але не може знайти виходу. Спробуйте, по можливості, залишитися спокійним і розуміючим. Ви можете надати безцінну допомогу, вислухавши розповідь про почуття цієї людини,  її печаль, провину, страх чи гнів. Інколи, якщо ви просто мовчки посидите з нею, це і буде доказом вашої зацікавленості і турботи.

! Не сперечайтеся

Зіштовхуючись із суїцидальною загрозою, оточуючі часто відповідають: «Подумай, ти живеш набагато краще, аніж інші, ти мав би дякувати долі» тощо. Такі відповіді зразу блокують подальше обговорення і викликають ще більшу пригніченість. Ні в якому разі не висловлюйте обурення, якщо ви присутні під час розмови про самогубство. Вступаючи в дискусію з пригніченою людиною, ви можете не лише програти суперечку, а  й втратити людину.

! Запитуйте

Запитання повинні бути прямі, наприклад: «Ти думаєш про самогубство?». Це не викличе подібної думки, якщо її раніше не було. Але якщо людина думає про самогубство і, нарешті, знаходить когось, кому небайдужі її переживання і хто згоден обговорити цю заборонену тему, то це може принести полегшення, допомогти зрозуміти свої почуття і досягнути очищення.

! Не пропонуйте невиправданих утіх

 Після того, як ви почули від когось про суїцидальну загрозу, у вас може з’явитися бажання сказати: «Ні, ви насправді так не думаєте», «Це швидко пройде». Не слід цього робити, адже причина, з  якої людина посвячує вас у свої думки, полягає у її бажанні занепокоїти інших своєю ситуацією. Якщо ви не виявите зацікавленості і чуйності, то людина у стані депресії може розцінити ваші висловлювання як прояв зневаги і недовіри, що лише посилить її відчуття недовіри.

! Пропонуйте конструктивні підходи

Одне з найважливіших завдань профілактики суїциду полягає в тому, щоб допомогти людині визначити джерело психічного дискомфорту.  Необхідно допомогти ідентифікувати проблему і якомога точніше визначити, що її поглиблює, а також переконати в тому, що вона може говорити про свої почуття і переживання без сорому, навіть про негативні емоції. Доцільно сказати: «Ви схвильовані. Може, якщо ви поділитеся своїми проблемами зі мною, я спробую зрозуміти вас». Якщо кризова ситуація і емоції названі, то слід з’ясувати, як людина розв’язувала схожі ситуації в минулому. Це називається «оцінкою засобів розв’язання проблем». Спробуйте спільно розкрити способи виходу з криз у минулому. З’ясуйте, що залишається позитивно значущим для людини? Що вона цінить? Відзначте ознаки емоційного пожвавлення, коли мова буде вестися про «найкращій» час у житті. Хто ці люди, котрі продовжують хвилювати? Чи не виникло якихось альтернатив після аналізу життєвої ситуації? Чи не з’явилася надія?

! Вселяйте надію

 Надія допомагає вийти з полону думок про самогубство.  Але надія повинна випливати із реальності. Немає сенсу говорити «Не хвилюйтеся, все буде добре», коли все добре бути не може. Надії виникають не з відірваних від реалій фантазій, а із здатності людини хотіти і досягати поставленої мети. Надія має бути обґрунтована.  Коли людина повністю втрачає надію на гідне майбутнє, їй потрібно запропонувати альтернативу: «До кого ви могли б звернутися за допомогою?», «Як можна було б змінити ситуацію?». Важливо допомогти людині зрозуміти, що не потрібно зосереджуватися лише на одному полюсі емоцій. Людина може любити і  в той же час  інколи відчувати відверту ненависть; сенс життя не зникає, навіть якщо воно приносить душевні страждання. Основи для реалістичної надії мають бути подані чесно, переконливо і м’яко. Дуже важливо при цьому підкреслити людські можливості і силу, а також те, що кризові стани, за звичай минають, а самогубство є безповоротним.

 ! Оцініть міру ризику самогубства

 Спробуйте визначити серйозність можливого суїциду. Адже наміри бувають різними –  від швидкоплинних, нечітких думок про таку можливість до наявності чітко розробленого плану самогубства певним способом. Важливо з’ясувати й інші негативні фактори: алкоголізм, вживання наркотиків, міру емоційних розладів і дезорганізації поведінки, почуття безнадійності і безпорадності. Чим детальніше розроблений план самогубства, тим вищий його потенційний ризик.

–  Не залишайте людину одну у випадку високого суїцидального ризику.

–  Зверніться за допомогою до спеціалістів.

–   Важливо якомога довше зберігати турботу і під­тримку студента. Якщо критична ситуація і минулася, то спеціалісти чи сім’я  не повинні дозволяти собі розслаблення. Найгірше може бути попереду. За покращення часто приймають підвищення психічної активності. Потенційні суїциданти кидаються у вир діяльності, просять вибачення у тих, кого образили. Оточуючі відчувають полегшення і послаблюють пильність. Але така поведінка може свідчити про рішення розрахуватися з усіма боргами і зобов’язаннями, після чого можна покінчити із собою. Половина суїцидантів здійснює самогубство протягом трьох місяців після початку психологічної кризи. Допоможіть студенту адаптуватися в соціумі.

! Використовуйте засоби підвищення цінності людини та її життя

Ці заходи стануть ефективнішими, якщо студенти дові­ряють куратору та знають, що він ніколи не зраджував студенту і не зрадить йому у кризовій ситуації.

ПАМ’ЯТАЙМО!

СУЇЦИДАЛЬНА СПРОБА  ЦЕ КРИК ПРО ДОПОМОГУ!!!

1. Не навчайте того, з чим не обізнані, не соромтеся, якщо чогось не знаєте. Пообіцяйте з цим питанням розібратися й обов’язково це зробіть.

2. Не сприймайте дитину як свою власність, не ростіть її для себе. Ваша мета – викохати її для життя серед людей.

3. Довіряйте дитині. Розтлумачуйте те, що вона робить, із кращого, а не з гіршого боку. Залишайте за нею право на помилку. Тільки припускаючись помилок, дитина набуває вміння самостійно їх виправляти.

4. Не ставтеся до дитини зневажливо. Людина змалечку повинна відчувати свою значущість. Лише тоді з неї виросте творча, впевнена у своїх силах, відповідальна особистість.

5. Будьте терплячими, ставтеся терппляче до дитячи поривів: по-перше: розвиток особистості – випробування не лише для вас, батьків, алее й для самої ддитини. Виховуйте її вимогливою любов`ю. По-друге: ваша нетерплячість – ознака слабкості, пеерший показник невпевненості у собі.

6. Контролюйте, скільки спить ваш син чи донька. Регулярне недосипання небезпечне для психіки, послаблює імунітет і загострює хронічні захворювання дітей.

7. В екзаменаційний період дуже важливе харчування випускників. Воно має бути повноцінним. Підліткам слід давати продукти, які містять вітамін Е. Він підвищує імунітет і стійкість до стресу. У натуральному вигляді є в картоплі, сої, кукурудзі, моркві, ожині, волоських горіхах.

8. Споживання на добу до 8 склянок рідини позитивно впливає на організм, зокрема, покращується робота нирок, вони краще протидіють урологічним інфекціям. При цьому й корисно пити звичайну воду, натуральні соки. Вживання кави не підвищує працездатності і підсилює стрес, викликає сильну сечогінну дію, що призводить до зневоднення організму й підвищеної роздратованості.

9. Звертайте увагу на посуд, із якого їдять ваші діти. Краще, аби він був золотавий. Цей колір заспокоює нервову систему, концентрує увагу, покращує настрій і пам’ять.

10. Частіше спілкуйтеся зі своїми дітьми, переймайтеся їхніми проблемами, допомагайте розв’язувати їх. Займіть позицію «друга» для своїх синів і дочок.