21 грудня у Волинській обласній бібліотеці для юнацтва відбулася зустріч студентів та учнів ТК Луцького НТУ з українською письменницею, поетесою, блогеркою Любов’ю Бурак (Дзвінкою Торохтушко) та презентація  її роману «Масік».

Дзвінка Торохтушко розповідає про свою героїню: «Ми вперше з Юлею бачились рік тому, перед Новим роком. Вона проходила свої обстеження, а я привела на МРТ свого сина Мар’яна – вдома називаю його «Масіком». І кошеня в Юлі – Масік. Нарекла його так, бо хотіла собі когось так любити, як я. Жінка була на нашому концерті з гуртом ТаРута і наступного дня зателефонувала мені. Хотіла комусь розповісти, поділитись пережитим болем. Коли ми почали спілкуватись, в її житті була лише одна любляча істота – маленьке сіре кошенятко. Дівчина все життя присвятила особистим досягненням, щоб довести мамі – вона варта любові. Дуже непросто пробивалась у житті. Сама навчалась, будувала кар’єру, адаптувалась до життя в Україні. Виросла із маленької, зацькованої і зневаженої дівчинки в цинічну та жорстку жінку.

Стала суддею. Це не лише погляд на людей зверху, це ще й несправедливість і корупція. І от коли у жінки є все: дім, дача, авто, кар’єра, гроші, весь світ відкритий для неї – в Юлі виявляють рак. У таких ситуаціях люди реагують на діагноз по-різному. Хтось сприймає це як вирок, хтось бореться до останнього, шукає лікарів, методи лікування, панацею. Вона переглянула все своє життя і вирішила наповнити його добротою і людяністю. Цей роман не лише історія про окрему жінку, її долю, помилки і рішення. Книга про наш час, про систему, що ламає, знищує, про підміну понять та цінностей, про зло як засіб виживання і любов як спосіб життя».

Особливо знаковим у творчості Дзвінки став вірш «Молитва», опублікований на її сторінці у Фейсбуці 3 листопада 2014 року – саме тоді йшли запеклі бої за Донецький аеропорт. Цей пост розлетівся сотнями передруків, його надсилали у передачах до захисників України у зону АТО, копіювали читачі та ЗМІ. Тепер ця «Молитва» стала піснею у співпраці з композитором Борисом Севастьяновим, гуртами ТаРута і «Гайдамаки». Наразі йдуть зйомки кліпу. А Спілка ветеранів АТО відзначила авторку медаллю «Сильному духом». Двоє синів Любові Бурак Іван і Мар’ян воювали у лавах Української Добровольчої Армії, а чоловік о. Петро служить капеланом. Можливо, саме тому ця материнська «Молитва» Любові Бурак така потужна і емоційна.

Молитва

Побудь, мій Боже, отут, зі мною,

У цьому полі, у розпал бою.

Серед руїни і серед краху

Не дай пізнати глибини страху.

Не дай упасти в зневіру й розпач

І побратимам розбігтись врозтіч.

Побудь, мій Боже, отут, між нами

Душею батька, сльозою мами,

Сестри любов’ю, брата плечима,

Чеканням милої, її очима.

Побудь, мій Боже, тут незримо,

Коли немає звісток із дому.

Коли чекання спалює в попіл,

В серце і душу входить неспокій.

Коли в набоях сиріє порох,

Коли в обличчя сміється ворог.

Побудь, мій Боже, отут, зі мною,

Посеред світу, посеред болю.

Храни від смерті, від кулі вражої,

Будь мені, Боже, вартою, стражею.

Я тіло й душу Тобі офірую.

Побудь, мій Боже, зі мною…

Вірую!

Дзвінка Торохтушко дивує надзвичайно широким діапазоном своєї творчості. У її творчому доробку – численні статті у періодиці, лірична, філософська поезія, дитяча казка «Світлячок-охоронець», присвячена пам’яті загиблого під Іловайськом тернополянина Андрія Дрьоміна, переклад у співпраці з Тетяною Комлик роману «Цинкові хлопчики» білоруської лауреатки Нобелівської премії з літератури Світлани Алексієвич.

На зустрічі  склалася щира розмова про патріотизм, творчість, подолання стереотипів, український суржик у літературі та багато інших цікавих речей. Спілкування з такою неординарною людиною, її творами не залишило байдужими жодного з присутніх на цій зустрічі.