Для мешканців гуртожитку студентського містечка коледжу відбулася виховна година – відверта розмова про те, що ми слухаємо, дивимося та якою мовою думаємо.
Про історичний контекст і вплив російської культури на українське суспільство говорив викладач історії, заступник директора з навчально-виховної роботи Роман Кшановський. Він навів факти про багаторічну політику зросійщення, про заборони української мови, про те, як культура може бути не лише мистецтвом, а й інструментом впливу. Йшлося не про емоції, а про історію – з прикладами й доказами, які змушують замислитися.
Викладачка української мови та літератури Наталія Кірпіченко продовжила розмову вже з точки зору мови як маркера ідентичності. Вона говорила про те, як через медіа формується світогляд, як працює пропаганда, чому важливо розвивати медіаграмотність. Бо мова – це спосіб мислення. І якщо ми не аналізуємо контент, який споживаємо, то хтось інший формує наші думки замість нас.
Про музику – те, що завжди поруч із молоддю – говорив музкерівник коледжу Славко Мазурок. Він чесно підняв питання пісенного контенту, музичних трендів і того, як наше оточення та смаки поступово формують нас. Ми часто не замислюємося, що кожен перегляд, кожне прослуховування – це не лише емоція, а й монетизація. Це підтримка конкретного продукту, конкретного середовища, конкретної країни.
Як зазначили вихователі гуртожитку, мали на меті зробити цю зустріч з молоддю про свідомий вибір. Про смак – естетичний та й громадянський. Про відповідальність за те, що ми впускаємо у свій інформаційний простір.
Адже контент – це теж зброя. І дуже важливо не підживлювати та не монетизувати продукт країни-ворога. Важливо розуміти, що наш вибір впливає і на культурний простір, і на власне ментальне здоров’я. Бо середовище, яке ми споживаємо щодня, формує наш настрій, наші переконання, нашу стійкість.
Голова циклової комісії коледжу виховної роботи Мирослава Голембієвська підсумувала, що виховання смаку молоді – це не про заборони. Це про усвідомлення. Про вміння аналізувати, відрізняти, думати. І саме з таких чесних розмов починається доросла позиція – позиція людини, яка обирає свій шлях в Україні не лише словами, а й щоденними рішеннями.
