Відкрийтесь, небеса,
Зійдіть на землю!
Усі українські села, присілки, хутори,
Повстаньте всі, кому сказали: вмри!
Засяйте над планетою, – невинні душі!
Зійдіть на води й суші,
Збудуйте пам’яті невигасний собор!
Це 22-й рік.
Це 33-й рік.
Це 46-й рік.
Голодомор… Голодомор… Голодомор…
Голод… Це страшне слово повертає нас у далекі 1932 – 1933 роки. Український народ у смутку і скорботі доземно схиляє голови, вшановуючи пам’ять мільйонів його жертв, засуджуючи творців цієї чорної сторінки в історії України.
Відкриті архівні документи ще і ще раз засвідчують, що авторами геноциду, штучного голодомору, фізичного знищення народу стали тодішня правляча влада, радянський політичний режим.
Народ України пам’ятає сторінки свого життя, але з часом відійдуть у небуття свідки тих трагічних подій Великого Голодомору. А тому варто робити все, щоб їх нащадки, особливо молодь, знали про ті лихоліття, свято берегли їх у своїй пам’яті в ім’я того, щоб таке страшне минуле ніколи не повторилось.
28 листопада 2017 року в актовому залі ТК Луцького НТУ відбувся «Вечір – реквієм на тему: «Над білим янголом скорботи – незгасний духу смолоскип» (до Дня пам’яті жертв голодоморів та політичних репресій) .
Голодомор 1932-1933 років в Україні назавжди залишиться в нашій пам’яті, як одна з найстрашніших сторінок минулого, тому що пам’ять – це нескінченна книга, в якій записано все життя: і життя людини, і життя країни.
Підготовлено:
бібліотекарем О.В. Степасюк та
викладачем Я.І. Бичук.